Теліженко Микола Матвійович
народився 16 березня 1951 р. у м. Звенигородка Черкаської області.
Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного
мистецтва (1978р). Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва:
панно «Свято вражаю», панно «Осінні перевесла» (1986р). Член
Національної спілки художників України (1987 р). Заслужений художник
України. Автор прапора м. Черкаси, автор герба Черкащини і деяких
районів області. Учасник багатьох міжнародних конкурсів та симпозіумів
по скульптурі.
Президент витинанки
Черкаський художник Микола Теліженко відомий як майстер
витинанки, скульптор та геральдист. Він разом із дружиною Олександрою
створив герби Черкаської області, Звенигородки та Монастирища. Ми
зустрілися із митцем у його майстерні на вулиці Байди Вишневецького.
- Кави немає, тому можу запропонувати тільки чай, - каже Теліженко.
На стіні висить велика дошка з ескізами витинанок, що виконані
переважно простим олівцем або ручкою. Підвіконня заставлені глечиками, у
яких сила-силенна пензликів. Біля маленького дивану – полиці з
книжками. Посеред майстерні стоїть модель скульптури ангела з мечем.
Питаю, скільки така скульптура коштуватиме.
- Десь 25 тисяч доларів. Але буває таке, що ти зробив, а він
подивися, зафотографував, другому дасть, а той за п’ять тисяч зробить!
От у звенигородську церкву зробили з товаришем іконостас, принесли
показати священникові, а він саме кудись поспішав. Ми залишили проект.
Він його сфотографував і сказав, що передумав робити. Через деякий час
дізнаємося, що за нашим ескізом було зроблено цей іконостас. І що ти
будеш із священиком судитися чи битися? - Теліженко стинає плечима.
У селі Єлизаветівка у Миколи Теліженка є дача, яку йому подарував художник Данило Нарбут.
- Я влаштував собі там літню робітню: скульптури довбаю, гостей
приймаю, сам куховарю – гетьманські борщі варю, юшку. Є своя копанка –
Нарбутон називається. Триста кубів води. Карасі плавають. Це 25
кілометрів від Черкас. Там хутірець невеликий, то я хочу навіть знак
такий встановити – Нарбутівка.
Микола Теліженко приятелював із Данилом Нарбутом із 1979 року.
- Як два товариша були. Він мені єдиному дозволяв себе називати
Данилом. Більше нікому. Але я цього ніколи не робив, бо все ж таки
різниця у віці велика була.
На полицях і на підвіконні стоять старовинні ікони. Цікавлюся звідки вони.
- Якщо не на тому місці лежать, то я забираю. Буває, по селах ходиш,
там викинуті речі. Або в ліс по гриби пішов, заліз на розвалену хату -
глечика знайшов...
- Ви грибник?
- Люблю гриби збирати до безмежності. Вони мені навіть сняться.
Збираю переважно на Чигиринській трасі. Зазвичай збирав у дубовому лісі
білі гриби і ніколи не думав, що білий гриб у сосновому родить. А це
зробив відкриття, що родить, навіть тут, у Черкасах.
Теліженко говорить і постійно щось малює ручкою на паперовій скатертині. Кажу йому, щоб розслабився.
- Розслабитися – це проблема. Чарку як вип’ю, то тоді розслабляюся. А
так – постійно в думках. Жінки рідко розслабляють (сміється).
Микола Теліженко – заслужений художник України. Відмовився від звання
за президентства Леоніда Кучми. Отримав уже за Ющенка. На стіні кілька
світлин, на яких Теліженко поруч із Президентом.
- Це був симпозіум у Каневі у 2007 році. Ось, бач, ми Віктору Андрійовичу сову подарували, символ мудрості.
Донька художника Олеся – відома модельєрка. Шила одяг для Президента,
його доньки Віталіни, для Раїси Богатирьової. Дружина – Олександра
Теліженко - шила костюм для Юлі Тимошенко. Запитую, чи зробив би Микола
Теліженко витинанку на замовлення для Віктора Януковича:
- Запросто! Я б і для Гітлера зробив би! – сміється у відповідь.
