Хто не знає козака Мамая? Отого
самозаглибленого воїна-бандуриста, що сидить, підібгавши ноги
по-козацьки, а поряд – вірний кінь, зброя, люлька та інші козацькі
атрибути. Його зображали не лише на папері й полотні, а передовсім на
стінах, дверях, віконницях селянських хат, а ще – на скринях, кахлях і
деколи навіть на вуликах. Здебільшого – в XVII-XVIII столітті, але
подекуди – навіть до початку ХХ-го. На щастя, чимало Мамаїв збереглося
й до наших днів.
Козак-Мамай на народних картинах - це медитуючий воїн. Він сидить на
землі у позі Будди й дивиться у Безвічність відстороненим од світу поглядом, але щомиті готовий активно протидіяти злобительству
На території Національного заповідника "Острів Хортиця" відкрили пам`ятник легендарній, фактично центральній, сакральній постаті козацької міфології – козаку Мамаю.
Авторська версія виникнення легенди про Козака Мамая одного із самих популярних образів в українській літературі та живопису XVI-XIX століть. В основу покладені два літературних пам'ятника що дійшли до нас Дума про братiв азовських і Пісня Дервиша з кримсько-татарского про епосу, у яких описаний один і той же факт-втеча з татарського полону трьох братів-козаків. Фільм багатий звуковими ефектами і музикою.
Народні картини, що зображують козака під деревом, давно стали
візитівкою української культури, символом її національної самобутності.
Ще у ХIХ cт. ці зображення можна було побачити і в простих селянських
хатах, і в розкішних дворянських садибах. До образу Мамая зверталися
великі діячі минулого – Тарас Шевченко, Іван Франко, Ілля Рєпін,
Георгій Нарбут; його вивчали видатні вчені Дмитро Яворницький, Данило
Щербаківський, Платон Білецький.
Немає в Україні, напевно, такого місця, села або міста, де не знали б
народного героя Козака-Мамая. Образ його став широко відомим завдяки
сотням картин, виконаних самодіяльними художниками впродовж століть.
Сучасні національні й етнографічні музеї в своїх фондах зберігають
напівзотлілі картони і полотна, що датуються ХVII — ХIХ століттями. Цей
же образ відважного воїна розбурхує уяву і сучасних майстрів пензля.
Багата
українська земля подіями, традиціями, людьми, повниться легендами ріка
історії. Наш край – Нижнє Побужжя – це справжня гірська країна серед
неозорих степів, Бузька Швейцарія, Первомайщина. Мабуть, ніде більше
немає такої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу.
Зачіска у нього шляхетна, тисячолітній символ вправного володіння
рукопашем та належності до варни кшатріїв (воїнів), – коса, що
починається з маківки (коронної чакри – енергетичного центру) та
спускається, змієм-охоронцем, по виголеній голові мужнього воїна. У
кого є коса, той – косак або козак – „Смерть з косою”.
Мои статьи |
Переглядів: 1920 |
Author: Андрій Клос (м. Нікополь) |
Додав: mamayfest |
Дата: 13.07.2009
| Рейтинг: 0.0/0
| Коментарі (0)
Мамай – досить помітний діяч Золотої Орди. Він був військовим
керманичем незнатного походження, що висунувся спочатку в намісники
Криму, а згодом, після одруження з царівною з роду Чінзгідів, смерті
свого тестя хана Бердибека фактично став правителем однієї з великих
частин золотоординської імперії, що простягалася на захід від Волги.
Немає в Україні, напевно, такого місця, села або міста, де не знали б
народного героя Козака-Мамая. Образ його став широко відомим завдяки
сотням картин, виконаних самодіяльними художниками впродовж століть.
Сучасні національні й етнографічні музеї в своїх фондах зберігають
напівзотлілі картони і полотна, що датуються ХVII — ХIХ століттями. Цей
же образ відважного воїна розбурхує уяву і сучасних майстрів пензля.
Зачіска у нього шляхетна, тисячолітній символ вправного володіння
рукопашем та належності до варни кшатріїв (воїнів), – коса, що
починається з маківки (коронної чакри – енергетичного центру) та
спускається, змієм-охоронцем, по виголеній голові мужнього воїна. У
кого є коса, той – косак або козак – „Смерть з косою”.
