Гуменюк Феодосій (Київ)

   Заслужений діяч мистецтв УкраїниЧлен Національної спілки художників України.Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка.Закінчив Дніпропетровське художнє училище, Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури ім. І. Рєпіна.Живописець і графік.Особливу увагу у творчості приділяє темі козацтва.Учасник багатьох вітчизняних та міжнародних виставок (Торонто, Едмонтон, Нью-Йорк, Париж).

У 1971 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна, навчався у майстерні Й.Серебрянського.
Викладав у ленінградських навчальних мистецьких закладах, працював на художніх комбінатах Ленінграда і Дніпропетровська.
З 1992 року - у м. Києві.
Творчість Ф.Гуменюка цілісна за своїм ідейним та стильовим спрямуванням, зорієнтована на прадавні духовні національні цінності. У колі його творчих зацікавлень - події історичного минулого України, вірування, обряди, звичаї, що через таємницю буття предметів-символів, образів-метафор постають у романтичному ореолі народного світосприйняття.
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працює з 1993 року, очолює навчально-творчу майстерню історичного живопису;
з 2000 року - професор кафедри живопису і композиції.

Живописець. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, член Національної Спілки художників України.

Твори: живопис - "Вірність Україні” (1972 р.), "Повернення чумака” (1974 р.), "Зелені свята” (1976 р.), "Моя Україна” (1979 р.), "Дзвін” (1981 р.), "Сорочинський ярмарок. Троїсті музики” (1982 р.), "Коляда” (1986 р.), "Мотря Кочубеївна і Мазепа” (1987 р.), "Маланка” (1988 р.), "Писанка. Всеношна” (1990 р.), "Освячення криниці” (1991 р.); графіка - "Колядники” (1987 р.), "Коза”, "Вертеп”, "Різдвяна зірка”, "Ворожіння" (усі – 1990 р.), "Купала” (1993 р.), "Писанка. Свічник” (1994 р.).

Феодосій Гуменюк – яскрава самобутня особистість з-поміж тих художників, хто творив нове українське мистецтво 1970-х. Він – один із організаторів та учасників нелегальних, нонконформістських виставок у Москві та Санкт-Петербурзі, майстер, творчість якого свого часу зазнавала утисків у СРСР, але вразила й захопила США та Канаду.

Мистецтво Феодосія Гуменюка розвивається від лірики до епіки, від ізоморфності до поетично-ідеалізованої фантазії з ремінісценціями близьких йому артистичних вершин, як-то Візантія, Венеція, українське бароко, бойчукізм. Художник підкреслено уникає чуттєвості, натуралізму, зосереджує увагу на співучості ліній, виразності ритму, кольору, фактури. Виходячи з цього, мистець розробив власну поетику, засновану на сполученні української символіки із сучасними засадами малярства. 

   
Зустріч весни, 1993                                Білі маківки, 1974                         Вірність Україні, 1972