Коврига
Леонід (Львів)
Закінчив
Львівський державний університете ім.
І. Франка. за фахом – геодезист.
Художник-живописець.
Роботи
зберігаються в багатьох колекціях світу
(Італія, США, Австрія, Швейцарія, Польща,
Чехія, Ватикан та ін.).
Коврига Леонід народився 25 лютого 1959 р. в с. Острів Володимирського району Рівненської обл..
В 1981 р. закінчив географічний факультет Львівського державного
університету ім. Івана Франка. Працював в науково-дослідному секторі
університету, в Науково-дослідному Центрі аерокосмічних досліджень і
екологічного моніторингу Академії Наук України, в Інституті
народознавства АН України.
На даний час живе у Львові і є вільним художником.
За час своєї творчої діяльності брав участь у колективних виставках:
1996р. – Палац Мистецтв, Львів;
- Історичний музей, Львів;
1997р. – Історичний музей, Львів;
-Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ»;
Поліський Дон Кіхот,
або Філософський світ художника Ковриги
...З динаміків комп’ютера ллється
безсмертна класика інструментальної музики, а монітор буяє
химерно-фантастичними фарбами неповторного стилю нашого відомого
земляка-художника Леоніда Ковриги, який за 9 років свого малярства
створив цілий світ фантасмагорій, бутафорій, метафор і просто художніх
порівнянь із нашого життя. Це світ, у якому ти бачиш себе – інколи
карикатурно-знайомого, з усіма притаманними грішками і міщанськими
вадами, а інколи – з божественною іскрою в очах чи із смішним
благородством Дон Кіхота й Санчо-Панси, які й сьогодні борються з
вітряками новітньої псевдо-моралі. Його варіації на тему „Міська сценка”
чи „Дон Кіхот і Санчо Панса” подекуди такі зворушливі, подекуди –
абстрактно-далекі, з глибинним баченням героїв. Але вони ніколи не
залишають глядача у байдужому спокої. Його пейзажі пересічна людина може
назвати мазаниною: на перший погляд зблизька так воно і здається. А
варто відійти всього лиш на кілька кроків від картини – і полотно
наливається живими кольорами, набирає чіткості і обрисів. Воно оживає...
Леоніда Ковригу, відомого в Україні
й на Заході художника, у нас в районі, як це не парадоксально звучить,
ніхто не знає – окрім його друзів і однокласників. Народився він у селі
Острів в 1958 році, але пробув там недовго: батька направили директором у
Воронки, і сім’я Ковриг переїздить на деякий час туди (мати теж
працювала вчителькою молодших класів). Однак остаточну прописку Ковриги
отримали в Каноничах у 1969 році, де й жили, скільки Бог відвів.
Леонід же в 1975 році закінчує
школу і їде поступати у львівський держуніверситет на геодезиста. Живе й
працює у Львові. Проте, хоч робота й подобалася йому (робив навіть
топографічну зйомку рідного краю – 30-кілометрову зону РАЕС), та все ж
не стала його другим „я”, в ній не зміг повністю реалізувати себе як
особистість. Тож певний переломний момент у житті, Леонід кидає геодезію
-- і повністю поринає в малярство.
Мабуть, правду кажуть: талант – це
дар Божий. І він зрів у руках Леоніда. Бо вправна рука хай навіть і
обдарованого кресляра ніколи не створить хорошої картини, яка змусить
прикипіти до себе очима і щось залишить у душі. У художника Ковриги ж є
щось оригінальне, самобутнє, таке, що вирізняє майстра не лише манерою
письма, а й тематикою, ідейно-змістовим наповненням, в якому поряд з
легким гумором (або самоіронією) мирно сусідить авторське розуміння
сенсу буття. В його картинах завжди присутнє своє бачення світу. За
„дитячою” формою подачі ховається глибокий філософський зміст (Хронос,
Час, Харон), інколи – просто переосмислення загальнолюдських цінностей
(Черга) чи мораль у гуморі (Ситуація).
Тож не дарма картини Леоніда
Ковриги сьогодні знаходяться у багатьох колекціях світу: Принцеси
Паллавічіні з дому Медичі (Рим, Італія), в Українському культурному
центрі (Лос-Анджелес, США), в посольствах України в Австрії, Польщі,
Угорщині, Чехії, в Політехнічному університеті (Цюріх, Швейцарія), в
посольстві Туреччини в Україні, у Ватикані та в інших всесвітньовідомих
навчальних закладах, в офісах відомих фірм та міжнародних організацій.
Ну й, звичайно, його картини можна побачити в Академії внутрішніх справ
України, в юридичному інституті, в офісах банків у Львові, а також у
керівників ряду міністерств, державних відомств, у вузах та у
VIP-персон. Виставки Леоніда Ковриги, „вільного художника”, як він себе
називає, експонувалися в Палаці мистецтв та в музеях у Львові, в
салонах. Його малярством цікавилися і на міжнародних пленерах у Сніні та
Детві, культурних центрах Словаччини. Всі роботи виконані олією на
полотні.
...Більш як 8 років пише Леонід
Коврига свою інтерпретацію життя-буття на планеті Земля та в Україні
зокрема. Вже виростив діток – дочка працює у банку, а син ще вчиться у
„батьковому” університеті Івана Франка; вже поховав дружину. Але ніколи
він не забуває своє маленької Батьківщини – Полісся, з його синьоокими
озерами і задуманими лісами-борами. Завжди приїздить у гості до друзів у
Каноничі, у Володимирець. От і нинішнього року приїздив у гості до
однокласника Івана Дуляницького, який працює у РЕМі, подарував йому
навіть картину (її Іван Васильович люб’язно показав і нам, розповідаючи
багато цікавого про свого друга-художника).
Мало ми знаємо своїх видатних
земляків. Однак головне, мабуть, не в тому, де він народився чи жив;
його творчість уже належить всьому людству. І цим треба пишатися, а не
лаврами батьківщини художника.
|
