МЕНЮ САЙТУ
САЙТИ ДРУЗІВ
Статистика
Форма входу
Запрошуємо гостей та мешканців міста у ТРАВТНІ НА Заходи:7 травня 16:00 – відкриття персональної художньої виставки Богдана Бучковського.............8 травня 11:00 – урок історичної пам’яті «Війна з нацизмом. Шлях до перемоги»..............9 травня 12:00 – тематичний вечір «Шляхами болю й перемог»..............13 травня 12:00 – музейні «посиденьки», зустріч на тему «Весна іде, мов сонце лине».............15 травня 15:00 – музейне свято «В ореолі часу», до Міжнародного дня музеїв..............15 травня 15:00 – підведення підсумків фотоконкурсу «Європа очима дніпродзержинців», у рамках музейного свята............16 травня 12:00 – музейне свято «Моя Україна, червона калина», до Дня Європи........ – до Дня пам’яті жертв політичних репресій ...........22 травня - вечір-реквієм до дня перепоховання Т. Г. Шевченка «Я так люблю мою Україну…»............Виставки: 1 – 31 травня – «…йшли у бій солдати…», історико-предметно-документальна виставка з фондів музею та приватних зібрань............1 – 31 травня – «Війна в об’єктиві фотокору», з фронтового архіву А. ПопелянськогО...........до 5 травня – «Христос Воскрес, воскресне Україна»........1 – 24 травня – «Дніпродзержинськ на карті Європи», фотовиставка.............з 7 травня – персональна художня виставка Богдана Бучковського ...........з 29 травня - «Козак Мамай та його пісня», виставка дитячої творчості.............1 – 31 травня - «Герої не умирають», меморіальна виставка.............1 – 31 травня - виставка-аукціон на користь української армії

1 червня


1-3  червня  2012 р. в музеї історії м. Дніпродзержинська пройшов V історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest», головною метою якого є інтерпретація  образу козака Мамая – своєрідного втілення характеру українського народу , його історії та невмирущості у різних мистецьких вимірах. Програма фестивалю була багатожанровою, цікавою, насиченою.

Симпозіум «Запорозьке  козацтво в історико-культурних вимірах» зібрав велике коло науковців з Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Харкова, Черкас, Києва, Олішні, музейних працівників, істориків мистецтвознавців, архівних працівників, студентів та ін. В симпозіумі прийняли участь доктор історичних наук Костянтин Богомаз, кандидати історичних наук Наталія Буланова і Валентина Бекетова, викладач ХДАДтаМ  Андрій Корнєв, мистецтвознавець Олена Годенко-Наконечна та ін. В доповідях розглянуто проблеми як суто історичного напрямку, мак музеєзнавчого і мистецтвознавчого, соціологічних аспектів.

Традиційно у рамках фестивалю проводився конкурс дитячої творчості «Козак Мамай та його пісня». Малюнки, паперопластика, мукасолька, плетіння гачком, вишивка, лялька-мотанка, – це далеко не увесь перелік жанрів робіт, в яких учасники конкурсу (а це 75 осіб разом із своїми наставниками)  передали  своє бачення традиційної народної картини Козак Мамай, і самобутність української народної культури, і навіть перегук минулого з сьогоденням.
Переможців конкурсу  (це –  27 учнів і 3 колективні роботи з навчальних  закладів №№ 2,6,7,8,23,32,36,39,40,44 та позашкільних  БДТ, БТД та Ю,  ДМШ №3) привітав заступник міського голови К. О. Гузенко. Діти отримали дипломи лауреатів конкурсу та невеликі дарунки.
З виставкою робіт учасників конкурсу «Козак Мамай та його пісня», яка вражає яскравістю сюжету  досконалістю виконання, позитивністю образу можна буде познайомитися до кінця літа.

Літературну складову фестивалю було розпочато в літературній вітальні –   «Коло слова».  Ініціатором заходу,  як і минулого разу, виступив член Національної спілки письменників України, поет  Сергій Злючий. Марія Дружко, Сергій Злючий, Володимир Шовкошитний, Юрій Буряк, Михайло Кудрявцев, Григорій Гарченко, Володимир Луценко читали власні вірші та ділилися творчими задумами.

Вже 5-й рік поспіль у рамках історико-культурологічного фестивалю «Мамай-fest» з 1 по 3 червня на примузейній площі  проходить ярмарок-продаж  творів народного мистецтва. Відвідувачі мали змогу помилуватися та придбати вироби з соломи, лози та береста, свічки-обереги, іграшки, кераміку, український етнічний одяг, дерев’яні вироби прикрашені петриківським розписом. Географія майстрів  цьогорічного вернісажу Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Петриківка, Царичанка, Новомосковськ, Полтава, Київ, Харків, Запоріжжя.

Жвавий інтерес у учасників фестивалю викликали майстер-класи, що проводилися на ««Мамай-festi» вперше. Анжела Прокоф’єва, художниця з Запоріжжя, учасниця III, IV та V фестивалів, провела майстер-клас з декупажу. Діти й дорослі, серед яких було чимало вчителів образотворчого мистецтва, з захопленням робили композиції, працювали над декоративним оформленням ваз, пляшок та рамок. А Євген Прокоф’єв зібрав коло себе майбутніх живописців. І уявіть, усього за якусь годину юні митці олійними фарбами створили власного Мамая на полотні.


2 червня

Мистецькою складовою цьорічного історико-культурологічного фестивалю було відкриття 2 червня 2012 р. одразу  двох художніх виставок – традиційної виставки сучасного українського мистецтва «Україна у знаках і символах», та виставки народної картини «Козак душа правдивая…».
Козак Мамай став символом   взаємодії    двох провідних верств традиційного українського суспільства – духовної та військово-адміністративної. Цей синтез бойової активності  й мудрості наш народ передав у назві козака-характерника, а персоніфіковано – в імені козак Мамай. Саме він став найпопулярнішим  в Україні серед фольклорних героїв, в якому український народ уособлював любов до своїх захисників – запорозького козацтва.
Картина народна «Козак Мамай» є одним  із найцікавіших феноменів української культури і є своєрідною візитівкою українського мистецтва. Малювали «Козака Мамая» на полотнах  і на  стінах хат, на дверях і на віконцях, на кахлях  і на скринях, на липових вуликах і на пранишних  дошках, де зображення запорожця набувало значення оберегу, охоронця. Найдавніші із збережених до нашого часу народних картин сягають XVII ст. На виставці «Козак душа правдивая…» було представлено 10 художніх відтворень  народної картин, які були виконані,  на замовлення Музею історії м. Дніпродзержинська,  молодими художниками, учнями Львівського коледжу декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша.  Під час презентації виставки директор музею, кандидат історичних наук Наталія Буланова підкреслила, що з точки зору етнопсихології, Мамай – один з психотипів  українців, який знаходить своє виявлення  у найбільш складні для нації часи. І поки існує цей психотип, поки він не розмитий часом, обставинами, спокусами, доти є сенс думати і говорити   про  українське відродження.

Одним з найцікавіших  заходів фестивалю стала презентація нових видань. Директор музею, кандидат історичних наук Н. Буланова представила науково-популярне видання «Зачарований Словом. Життя і творчість Олекси Коваленка» над яким працювала упродовж останніх років. Велика копітка  науково-дослідницька робота дозволила об’єктивно, яскраво, дохідливо висвітлити одну з найцікавіших  постатей в історії міста.
Поет, директор видавництва «Український письменник» Юрій Буряк познайомив з українською літературою, що вийшла останнім часом. А лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, письменник Григорій Гусейнов презентував свою останню книгу «Повернення в Портленд».  Роман-спогад, роман-сповідь сповнений роздумів про минуле та сучасне, про вічні цінності людського буття-життя кохання про проблеми людського соціуму як-то освіта, культура.   

Справжнім діамантом фестивалю стала музико-літературна композиція «Мамаїада» у виконанні випускників  КНУ театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого. Актори під керівництвом режисера Алли Заманської гармонійно поєднали поетичні твори Юрія Буряка та джаз. Вірші, що оспівують героїчне й сумне минуле нашого народу, були покладені на музику вже не молодого, але популярного серед юнаків та дівчат напрямку. Всі мелодії, що лунали під час спектаклю, створили самі ж учасники вистави – Ярослав Чаус  (саксофон), Станіслав Галайдюк (гітара). «Ми ставили за мету, щоб музика не ілюструвала поезію, а існувала як простір навколо неї», - пояснює Алла Заманська. Глядачі виром оплесків оцінили вишуканий джаз, змістовні вірші та прекрасну гру акторів. Задоволені публікою, що зібралася у музеї залишилися й актори та виявили бажання стати активними учасниками наступного «Мамай-фесту».

Як завжди, справжньої окрасою фестивалю  стала художня виставка «Україна у знаках і символах». Свої творчі доробки представили близько 40 художників з Києва, Полтавщини, Запоріжжя, Краматорська, Вінниці, Дніпропетровська, і звичайно з Дніпродзержинська. Серед них   добре і відомі мешканцям та гостям міста А. Жежер, С. Лаушкін, О. Чегорка, В. Цапко, В. Лещенко, В. Гутиря, Н. Рибак, Г. Назаренко, А. Бондарук, В. Тарнапольська, В. Монякова.
XX ст. відкриває нову-модерну сторінку існування образу Козака Мамая у мистецтві, залишаючи незмінним символіку композиційної структурної будови народної картини. Підтвердженням цього стали роботи, які були представлені на виставці  «Україна у знаках і символах», а їх близько 90; і виконані вони у різноманітних жанрах  - живопис, графіка, петриківський розпис, текстильний барельєф, кераміка, народна картина та народна лялька.

Композиції у виконанні дніпропетровського фольк-рок гурту «Вертеп» стали фішкою музичної частини «Мамай-фесту». Етнічні мотиви запалили серця відвідувачів. Справжній драйв панував на сцені та у залі.  Фольк-рок, що вже декілька десятиріч посідає одне з провідних місць серед уподобань європейської молоді, знайшов себе й в Україні. Завзяті хлопці гурту «Вертеп» довели, що українська музика може бути так само різноплановою як і німецька, ірландська, російська.

Продовжив музичну частину Тарас Компаніченко – сучасний кобзар. Він став для глядачів живим втіленням Мамая. Загадковий козак-бандурист затягував середньовічні думи. Спів, що лунав  з душі Тараса, наповнив залу музею відчуттям близькості до традицій, до свого коріння. Перед очами слухачів нібито промайнули слайди з життя козаків: перемоги та поразки, скрутні та щасливі години. Ці пісні вдихнули життя й увесь фестиваль.

3 червня
Вже традиційною за кілька років проведення «Мамай-фесту» стала подорож учасників заходу по історичних місцях Придніпров’я. В рамках цьогорічної екскурсії «Стежками козаків» мамаїсти побували у Дніпровокам’янці. Тут,  у мальовничому степовому куточку нашого краю, художники, музиканти, поети  відвідали садибу колекціонера Василя Сідака. Цей острівок козацької спадщини вразив відвідувачів. Учасники екскурсії вшанували пам’ять лицарів степу біля могили козака Мартюка, де дивом зберігся старовинний хрест. Сільський  голова Дніпровокам’янки зі справжньою українською гостинністю  прийняв делегацію «Мамай-фесту». Організатори фестивалю на дніпровокам’янську землю прибули з дарунками – історичними книжками для бібліотек. Коли дипломатичні урочистості завершилися, розпочалося справжнє козацьке свято з кулішем просто неба.
...............................................................................................................................................................................





 
V історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest»
 зібрав велике коло митців. Цього разу на традиційній
 виставці «Україна у знаках і символах» представлені
роботи у різноманітних жанрах – живопис, графіка,
народна картина та лялька, петриківський розпис,
текстильний барельєф, кераміка.

Свої роботи представляли митці із
Дніпродзержинська, Петриківки, Краматорська, Києва.
Серед них відомі митці Анатолій Жежер,
Сергій Лаушкін, Олександр Чегорка, Віктор Цапко,
Галина Назаренко, Володимир Лещенко,
 В’ячеслав Гутиря, Антоніна Бондаренко.
Представлено близько 90 робіт,
 37 авторів, з яких 17 – з інших міст України.




        











                              
МАМАЙСТВО

Як це і буває в житті з поганими та гарними речами, Мамай-фест виник у моєму житті майже раптово. Хоча слово, майже, тут ключове. Якось студент-заочник (тепер вже дипломований випускник) Женя Прокоф’єв запитав, чи знаю я про такий фест. Звісно, не знав. Але назва сподобалась…

Мамай та Дзержинський

І
ндустріальним містом у Донбасі мене не налякати. У моєму рідному Донецьку, де народився і провів юні роки, пів-міста знала, що наступив полудень, за гудком металургійного заводу.
Потім були 10 років у Краматорську, з шлаковою горою біля центральної траси та дозиметристами на вулицях. Отже нічні криваві заграви від плавильного виробництва, ця згубна для екології, та необхідна для економіки „поетика”, не в новинку.
Але місто Дніпродзержинськ, де жили та вчилися два радянські „президенти”: головний – Льоня Брежнєв, та республіканський – Назарбаєв, раптово відкрило для мене свою козацьку історію. Було  воно колись запорізьким поселення та називалося – Кам’янське.
Може тому радянський екстракт тут виглядає, як напластований пиріг. Навіть Фелікс Дзержинський не виглядає надто „залізним”, скоріше інженером, технарем-інтелігентом з кресленнями в руці. Недалеко від сталінського ампіру – костьол… поряд з революційно-символічним Прометеєм прикутим – модерний пам’ятник Тарасу Шевченку…, а місцевий театр (!), розташований в історичному будинку, носить ім’я Лесі Українки.
Хоча про все це я дізнався пізніше. А з ранку, пройшовши повз шаркання віників по тротуарній плитці (наводячи чистоту так зустрічають робочий день робітники невеликих магазинів), трохи остовпів, почувши з динаміків неофіційний національний гімн: „А ми тії московські кайдани розірвемо…”.
Як виявилося, це вже закликав до себе Мамай-фест.


Осанна Мамаю

Хто б знав (тепер і ви будете знати), як я розчулююся, коли зустрічаю в Україні людей, що хочуть і можуть.
Я також люблю читати і дивитися про всесвітні відкриття, пригоди в далекій Амазонії та на льодовому континенті. Усе це екзотично і навіть героїчно. Та відкривати наново Україну для мене не менш захоплюючо. А зробити український фестиваль в Дніпродзержинську, на мою думку, чи не складніше ніж зорганізувати експедицію на Джомолунгму.
Ось придумала Наталя Миколаївна Буланова, директор історичного музею, що Мамай народився саме у їхніх степах біля Кам’янської, і край, тобто не край, а центр – пуп.
Три дні фестивалимо безупину, хіба що з невеличкою перервою на обід. Програма щільна: нові обличчя, долі, постаті.
Провінція! (голосом недовіри) Провінція! (з нотками презирства) Ну, то й що! Провінція – це звучить гордо. Мусить звучати, бо саме провінція завжди була і буде справжньою кузнею кадрів, в тому числі і творчих.
Місцевий скульптор Гарнік Хачатрян, переможець усеукраїнського триєнеле, ні в чому не поступається пластиці Хьорста. Кривбаський прозаїк Григорій Гусеїнов, лауреат Шевченківської, вдумливо та філософські пише і розмовляє українською (представляв на фесті свою нову книжку). Їх – вірменина та азербайджанця, вважаю справжніми патріотами-українцями. Проте і українців за кров’ю, на фестивалі не бракувало.
Із нових знайомств – гурт „Вертеп” з прем’єрою пісенного циклу про Холодний яр, та людина-вистава, унікальний „старосвітський”, хоч і молодий кобзар Тарас Компаніченко. Ще один театр справжній, це класна компанія з Карпенко-Карого, з виконанням поези „Мамай” (музика власна, слова присутнього на фесті головного редактора видавництва „Український письменник”, Юрія Буряка).
Усі вони по-своєму драйвові, усі закохані в свою справу до нестями. Бо так і повинно. „Сродна праця” – писав колись Сковорода. Праця, з якою породнився, з’єднався, без якої не можеш.
До такої породи належить і „старий індіанський вовк”, кіно-характерник Михайло Іллєнко.           
Знаємо, в Україні не дуже складається з українським кіно, як у виробництві, так і в прокаті. Погано? Дуже погано! Та Михайло не скиглить і не плачеться. Він сам возить свій новий фільм країною і Світом. На Мамай-фест примчався аж з російського Омська, де отримав золото на кінофестивалі „Золотой витязь”.
Кіно його – про нашого льотчика-характерника, не є довершеним твором, та критичні зауваження я засунув собі в... кишеню. В залі переді мною люди сміялись, співчували, переживали за українського героя.
Мені здалося, що Іллєнко-старший (був і молодший, який є племінник і продюсер) був не просто втомлений, якийсь „надірваний”. Звісно, такі кінці зроблені, щоби добратися у цю саму українську провінцію. Але, відповідаючи на питання, говорив про свою нову ідею, про бажання знімати наступне НАШЕ кіно.
А ще, ми обоє обожнюємо кіно українське поетичне. Ні, не підіймається рука кинути в нього „критичне каміння”.
І, нарешті, з чого б і розпочати. Насправді, більша частина фесту – художницька. Олександр Чегорка (Дніпродзержинськ), Анатолій Фурлет (Буковина), Сергій Лаушкін (Київ), Віктор Цапко (Полтавщина), В’ячеслав Гутиря (Донеччина), Євгеній та Анжела Прокоф’єви(Запоріжжя)…
Серед них відчуваєш, ніби тебе опустили у вічне джерело натхнення та молодості. Так, молодості, не за віком, а за прагненням, просто якоїсь жаги до повного, вщерть заповненого мистецтвом життя.
Одне і залишається, що проспівати осанну Мамай-фесту. Він того вартий. Та буде ще частина третя.


Роздуми про Мамая і не тільки

Україна – велика й різнобарвна. Вона повинна стати фестивальною країною. Зародки такого руху є, але вони ще такі хиткі та мінливі. Чи захоче той чи інший депутат, мер, політична сила дати кошти, підтримати.
На регіональних фестивалях часто мене не покидає думка про героїв-одинаків, подвижників. Прекрасно, що вони є, та не чути громади, громадськості. Сумнозвісне: „Моя хата з краю… з іншого”.
Знаю й по собі, що люди сьогодні зайняті просто фізичним виживанням, не вистачає грошей на найнеобхідніше. Однак усі заходи Мамай-феста безкоштовні (передаю при нагоді щиру подяку спонсорам фестивалю). Значить справа не тільки в цьому. Добре відома мені недовіра до свого, до місцевого. Пасивність. Байдужість. Про це в жорсткій сатирі „Чухраїнці” Остап Вишня писав у 20-ті роки минулого 20-того століття. Скоро будемо відмічати сторічний ювілей, сатира й досі актуальна і скільки ще буде.
В чому заключається успішність фестивалю? Не в літрах же випитої горілки, кількості та якості фуршетів та бенкетів. І найважче, навіть, не пробивати стіну, а заповнювати духовну порожнечу, творити дійові міфи, які своїми чарами-чакрами почнуть загоювати шрами зневіри.
Для цього потрібна могутня піар-акція, анонсування фестивалю заздалегідь, кампанія не тільки по місцевих, але й обласних різноманітних ЗМІ, білборди. Бажано ще зробити  і спеціальний фестивальний транспорт, як це робиться на етнофестивалях, скажімо, Харківщини (оскільки представляю цей регіон), і т. п. Тоді до фестивалю зможуть приєднатися не сотня-друга, а тисячі людей. Звісно, що для всього цього потрібні і зовсім інші гроші, ніж може дозволити Дніпродзержинськ. Але ж зовсім поряд Дніпропетровськ, зовсім не бідне місто, є, є там сили, які при бажанні можуть підняти не один фестиваль. Чомусь не бажають...
На щастя, фінансові труднощі ніколи не зупиняли подвижників. Пані Наталя Буланова на третій останній день фестивалю вже думала, як проводити наступний Мамай-фест, що додати нового, як розвивати.
Ідеї, пропозиції і кошти – приймаються. У вік Інтернету та іншого мобільного зв’язку, це просто. Мамай у роздумах, він не просто чекає, він набирає сили.      

Андрій Корнєв,
Член Національної спілки журналістів України              





Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання