МЕНЮ САЙТУ
САЙТИ ДРУЗІВ
Статистика
Форма входу

Запрошуємо гостей та мешканців міста у ТРАВТНІ НА Заходи:7 травня 16:00 – відкриття персональної художньої виставки Богдана Бучковського.............8 травня 11:00 – урок історичної пам’яті «Війна з нацизмом. Шлях до перемоги»..............9 травня 12:00 – тематичний вечір «Шляхами болю й перемог»..............13 травня 12:00 – музейні «посиденьки», зустріч на тему «Весна іде, мов сонце лине».............15 травня 15:00 – музейне свято «В ореолі часу», до Міжнародного дня музеїв..............15 травня 15:00 – підведення підсумків фотоконкурсу «Європа очима дніпродзержинців», у рамках музейного свята............16 травня 12:00 – музейне свято «Моя Україна, червона калина», до Дня Європи........ – до Дня пам’яті жертв політичних репресій ...........22 травня - вечір-реквієм до дня перепоховання Т. Г. Шевченка «Я так люблю мою Україну…»............Виставки: 1 – 31 травня – «…йшли у бій солдати…», історико-предметно-документальна виставка з фондів музею та приватних зібрань............1 – 31 травня – «Війна в об’єктиві фотокору», з фронтового архіву А. ПопелянськогО...........до 5 травня – «Христос Воскрес, воскресне Україна»........1 – 24 травня – «Дніпродзержинськ на карті Європи», фотовиставка.............з 7 травня – персональна художня виставка Богдана Бучковського ...........з 29 травня - «Козак Мамай та його пісня», виставка дитячої творчості.............1 – 31 травня - «Герої не умирають», меморіальна виставка.............1 – 31 травня - виставка-аукціон на користь української армії

 

Сьома висота «Мамай-фесту»

 Головною подією і яскравою окрасою духовного життя нашого міста і регіону, без сумніву став VII історико-культурологічний фестиваль «Мамай-fest», що проходив у Дніпродзержинську з 6 по 8 червня. Особливої значущості цьому масштабному мистецькому форуму надавали дві важливі обставини. Це присвячення 200-річному ювілею національного пророка Тараса Шевченка, а також драматичні тло, на фоні якого проводився фестиваль, що став своєрідною відповіддю на виклики і агресію, спрямовану сьогодні проти української нації і держави. Її квінтесенцією стала проведена в рамках фестивалю символічна акція «Мамай єднає Україну».Під час урочистого відкриття учасників фестивалю привітав міський голова Станіслав Сафронов. «Фестиваль «Мамай-фест» – це величезна культурна подія у житті Дніпродзержинська. Ми пишаємось тим, що саме у нашому місті вже сьомий рік поспіль проводиться цей унікальний захід, спрямований на збереження історичної спадщини, традицій і звичаїв українського народу. З кожним роком фестиваль набирає обертів, збільшує коло друзів і гостей, примножує славу Дніпродзержинська як потужного культурного центру», – сказав Станіслав Сафронов.

Міський голова подякував усім учасникам та гостям фестивалю за незгасний інтерес до культури рідного краю, за сприяння її розвитку та збереженню. Особливу вдячність Станіслав Сафронов висловив колективу Музею історії міста, який, окрім активної виставкової діяльності, невпинно працює над урізноманітненням форм та методів своєї роботи.

Бандуристи дитячої музичної школи № 3 та Дніпродзержинського музичного училища подарували присутнім концертну програму. Делегати від фестивалю поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Після відкриття «Мамай-фесту» відбувся круглий стіл «Українське козацтво у соціокультурному просторі Наддніпрянщини», серед організаторів якого, крім Музею історії міста, Дніпродзержинської міської ради, – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. Відкрила засідання провідний науковий співробітник інституту, кандидат історичних наук Галина Бондаренко доповіддю, присвяченою сучасним інтерпретаціям козацької минувшини. До круглого столу долучилися фахівці з Запоріжжя, Дніпропетровська, Харкова, Дніпродзержинська.

Також у цей день на примузейній території відкрилася виставка декоративно-ужиткового мистецтва, на якій традиційно були представлені вироби народних умільців.

Майстри з багатьох регіонів України привезли свої унікальні вироби, в яких втілились багатовікові традиції нашого народу: кераміка, вироби з дерева, хутра, шкіри, соломи, бісеру, каменю, вишиванки, обереги, духмяний мед і цілющі трави та багато іншого.

Під час фестивалю можна було придбати й новинки української літератури з автографами авторів. А також – сфотографуватись на згадку із справжнісіньким козацьким отаманом на прізвисько Мажа, котрий ніби крізь час завітав в гості до нащадків, ставши своєрідним талісманом фестивалю.

Творчість київського режисера і театрального діяча Алли Заманської і очолюваної нею молодіжної експериментальної студії «АZAM» вже відома дніпродзержинським глядачам. Вони не вперше беруть участь у мистецьких заходах нашого музею, і кожна нова зустріч стає справжньою подією для місцевих шанувальників сучасного театру, адже це – справжнє мистецтво у його високому розумінні, як прояв творчого духу, що спирається на високі традиції інтелектуального театру, покликаного не розважати публіку, а будити її думки і почуття, вести за собою, виховувати і надихати. Цей колектив здобув визнання не тільки в Україні, а й в європейських містах, – в минулому році група «АZAM» з успіхом виступала в Німеччині з виставою, присвяченою подіям, пов’язаним з історією Берлінського муру.

Нова робота київського колективу теж пов’язана з драматичними подіями, що відбувались в Німеччині. Це театральні читання твору класика новітньої німецької літератури, засновника експериментальної інтелектуальної традиції Арно Шмідта (1914-1979) – «Левіафан, або Найкращий з усіх світів», щойно перекладений українською. Це пристрасна історія-щоденник офіцера Вермахту, людини високої культури з гуманістичними поглядами, який у лютому 1945 р., під канонаду Червоної армії намагається врятуватися з оточення у Нижній Сілезії. У пронизливій атмосфері наближення невідвортного драматичного фіналу герої дискутують про Всесвіт, Бога, евклідову геометрію, мріють, марять, кохають, вмирають…

Незважаючи на камерність і статичність вистави – в ній немає ні декорацій, ні акторської гри у звичному розумінні – вона справляє надзвичайно сильне враження. Акторський арсенал фактично зведено до двох елементів: Музики – виставу супроводжують живі імпровізації на синтезаторі і саксофоні; і Слова. Проте молоді виконавці – випускники Київського інституту театру і кіно ім. Карпенка-Карого настільки майстерно ними володіють, що у глядача виникає повне відчуття присутності. Вслухаючись в прості, позбавлені штучної театральної афектації акторські голоси, отримуєш повну картину військового дня, включаючи запахи диму, бруду й крові, відлуння вибухів і залпів, запаморочливу порожнечу холодного вітру…

Можливо яскравості цих відчуттів сприяє постійне інформаційне підживлення нашої свідомості репортажами про воєнні дії, що транслюються не з далекої Німеччини – а з сусідніх областей рідної України. Для української аудиторії сьогодні, майже через сім десятиліть після завершення Другої світової війни, цей твір стає просто злободенним. Підтвердження цього – довга глибока тиша, що охопила зал після завершення вистави. Тиша, промовистіша за будь-які слова і оплески.

Того ж дня в музейному кінозалі відбулась ще одна прем’єра, відомий київскьий режисер Тарас Ткаченко презентував трейлер свого фільму «Толока» над яким зараз працює. Це ігрове кіно, присвячене злободенній темі – нелегкому життю сьогоднішніх заробітчан на чужині. Чимало українських жінок, прагнучи матеріально підтримати своїх близьких їдуть в чужі краї, нерідко втрачаючи при цьому і батьківщину, і власні сім’ї. Режисер пообіцяв влаштувати прем’єру цього фільму на наступному «Мамай-фесті» у 2015 р. А поки Тарас Ткаченко представив у рамках фестивальної програми документально-публіцистичний фільм «Кобзар». Історія однієї книги». В цьому незвичному фільмі в якості ведучого, а в окремих сценах – і в ролі самого поета, виступив відомий усім по телевізійній «Свободі слова» Андрій Куликов. За словами режисера, він насамперед прагнув показати геніального поета і художника без стереотипних уявлень, що приліпились до нього, так би мовити «зняти з Шевченка кожуха» і представити живою людиною зі своїми уподобаннями і захопленнями. Людиною молодою, а не сивим дідуганом, як ми звикли його уявляти. Адже перше видання «Кобзаря», яке назавжди змінило всю українську літературу, та й історію, – взагалі побачило світ у 1840 р., коли автору було всього 26 років.

Спілкуючись з глядачами, режисер пожалкував, що через нестачу коштів фільм довелось обмежити однією серією, адже зібраного матеріалу вистачило б на міні-серіал. Дійсно, історія видання «Кобзаря» – невичерпна тема, крапку в якій в вочевидь не буде поставлено ніколи. Так в рамках фестивалю відбулась презентація нового видання «Кобзаря» за участі його упорядника, відомого українського лексикографа, доцента Харківського національного університету, заслуженого працівника освіти України Миколи Зубкова.

На сьогоднішній день це максимально повне зібрання поетового спадку, яке поєднало всі твори, що потрапляли під цензурування як за царської, так і за радянської влади. Видання унормовано згідно з правилами українського правопису 1928 р. (так званого Харківського або Скрипниківського правопису), який, на думку науковців-філологів, історично й фонетично є найближчим до мови, якою промовляв до нас Поет.

Микола Зубков виступив на презентації з ґрунтовною фаховою лекцією, присвяченою творчості Тараса Шевченка, та висвітлив особливості підготовки «Кобзаря» до друку. Упорядник, завдяки якому справжній Шевченко, Шевченко без купюр повернувся в Україну, багато років працював з діаспорними архівами і виданнями, що допомогло відтворити Шевченкове слово. М. Зубков на сьогоднішній день залишається одним з небагатьох фахівців у галузі українського правопису, ним підготовлені десятки підручників і словників. Тому в майбутньому в музеї передбачені лекції видатного вченого для викладачів української мови.

Ця зустріч відбулася завдяки сприянню члена НСП України С. Злючого, котрий також є постійним ведучим літературної вітальні фестивалю «Коло слова». З своєю творчістю дніпродзержинців тут знайомили місцеві літератори і гості, в тому числі такі відомі українські поети, як лауреат Національної Шевченківської премії Анатолій Кичинський, Маріанна Кіяновської, Анатолій Шкляр та інші.

Взагалі, шевченкова творчість пройшла червоною ниткою практично крізь усі напрями різнобарвної фестивальної програми. Традиційний конкурс дитячого малюнку так і називався – «Тарасові шляхи». Певно, така висока планка не могла не позначитися як на якості представлених робіт – чимало з них можна вважати повноцінними мистецькими творами, так і на розширені кола учасників. Слід відзначити, що цьогорічний конкурс дитячої творчості вперше перетнув міські масштаби – в ньому взяли участь обдаровані діти з Нікополя, Кривого Рогу і навіть зі Львова.

Образотворчий розділ фестивалю включав також персональну виставку дніпропетровського художника Андрія Пушкарьова, члена Національної спілки художників, голови обласного відділення Національної спілки народних майстрів, котрий працює в унікальному індивідуальному стилі, де гармонійно поєднуються прадавні народні мотиви і модернові тенденції живопису.

Традиційна колективна художня виставка, презентація якої відбувається щороку на «Мамай-фесті», репрезентувала творчість 46 художників з Києва, Львова, Вінниці, Запоріжжя, Херсону, Сімферополя, Сокаля, Дніпропетровська, Дніпродзержинська та інших міст України. Основна тема виставки відображена у різних жанрах та техніках. Це живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво. Серед жанрів домінують пейзажі та сюжетні композиції, в основі яких – образ козака Мамая. На виставці вперше представлені твори одного із засновників «ігреньської школи» Володимира Падуна. Великий інтерес викликають прозорі знаки Анатолія Фурлета, образно-емоційне полотно Олександра Чегорки та інших художників. У своїх творчих пошуках українські митці звертаються до архетипів української культури, ведучи філософський діалог стосовно одвічних тем Добра та Зла, Життя та Смерті, Миру та Війни.

Родзинкою виставки стала експозиція сакрального живопису на склі з фондів Львівського музею історії релігії, збудована у вигляді іконостасу. Мистецькі твори другої половини ХIХ ст. доповнені роботами сучасних львівських митців.

Основною подією VII «Мамай-фесту» – як мистецького, так і громадсько-патріотичного змісту, стала презентація символічної мапи України, складеної з окремих живописних полотен, які надійшли від кожного з обласних осередків Національної Спілки художників України та АР Крим. Автор ідеї, яка була втілена в життя під час фестивалю – заслужений діяч мистецтв України, львів’янин Орест Скоп, з яким музей пов’язують роки тісної співпраці. Серед авторів як відомі в Україні митці (заслужені художники України Віктор Скубак, Андрій Надєждін, Ірина Гресик, члени НСХУ Володимир Лещенко, Ірина Кравченко), так і молоді автори (О. Самойлік-Іванюк, Олександр Гончаренко, Анна Луканюк, Марина Яндоленко). Художники, які репрезентують окремі регіони України, зобразили в центрі своїх композицій образ Мамая, враховуючи географічні, історичні, культурні особливості свого краю. Роботи митців з Луганщини, Донеччини, Поділля, Волині, Полтавщини та ін. об’єднує наше спільне минуле та бачення майбутнього України. Образ козака Мамая своєю химерністю, загадковістю, незламністю дає великі можливості для творчої уяви та багатства трактувань, що втілені в представлених творах українських митців, яких хвилює доля України.

Відкриття цієї експозиції проходило з великим піднесенням під знаком велетенського державного прапора і звуки державного гімну. Вже того дня керівництво Музею історії міста отримало запрошення з Херсона і Кіровограда на експонування цієї композиції єдності у найкращих залах цих міст.

За традицією, значну частину мистецьких робіт учасники фесту передали в дарунок Музею історії міста, колекція Мамаїв якого (в перспективі – основа нового окремого тематичного музею), постійно поповнюється. Свій внесок в цю загальну справу зробив і народний депутат України Костянтин Гузенко. Він з великим інтересом познайомився з фестивальними експозиціями і подарував музею традиційну народну картину «Козак Мамай», головна цінність якої полягає в тому, що це – сертифікована копія картини, що за висновками інституту літературознавства, зберігалась у батьківській хаті Тараса Шевченка.

Музичний спектр фестивалю був представлений виступами аматорських фольклорних колективів учасників міського клубу авторської пісні «Форум», а також таких відомих виконавців, постійних учасників «Мамай фесту», як гурт «Вертеп» з Дніпропетровська і заслужений артист України Тарас Компаніченко. Тарас – найвідомивший з кобзарів сучасності, як завжди, щедро ділився з вдячним залом своїм унікальним мистецтвом, своїми безмежними знаннями з історії української музичної культури і вітчизняної історії взагалі, а також – власними спогадами про події, що ще не встигли стати частиною історії – події революції гідності. Т. Компаніченко був одним з найвідоміших голосів Майдану. Починаючи з листопаду, після першого резонансного побиття студентів, він своїм співом підбадьорював мітингувальників, в найбільш драматичні моменти надихаючи їх на боротьбу і перемогу. В тому числі 18-20 лютого, коли снайпери цинічно відстрілювали протестувальників з дерев’яними щитами, котрі поповнювали рахунок загиблих героїв «Небесної сотні». Тарас виконав кілька власних пісень, що народились у ті вікопомні дні.

За традицією, в останній день фестивалю для його учасників була організована подорож історичними місцями краю. Маршрут експедиції «Шляхами січовиків» проходив по Нікопольщині, відомій як центр колись потужної Скіфської держави, а потім – як серце козацького краю. Саме там була знайдена славнозвісна золота пектораль, яку її першовідкривач археолог Борис Мозолевський назвав «Симфонією степу», саме там знаходились п’ять з семи запорізьких січей. Там велика козацька рада обирала гетьманом Богдана Хмельницького.

Учасники поїздки відвідали Нікопольський краєзнавчий музей, музей воїнів-інтернаціоналістів, могилу славного отамана Івана Сірка, Співоче поле, де щороку проходять великі фестивалі козацької пісні; Каховське водосховище, води якого поховали мальовничі плавні, старовинні села, оспівані Тарасом Дніпрові пороги.

Стрімко пролетіли три фестивальні дні, щільно насичені подіями, мистецькими акціями, прем’єрами і презентаціями, відкриттями і знайомствами, зустрічами та новими ідеями. Позаду – велика підготовча робота організаторів фестивалю, працівників міського музею, та їх помічників. Втім, в даному випадку це не зовсім коректний вислів. Адже всі їх думки і плани вже пов’язані з підготовкою до наступного, восьмого «Мамай фесту».  

Текст  В. БУЛАНОВ

Пошук
Календар
«  Квітень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання