Козак-Мамай
на народних картинах - це медитуючий
воїн. Він сидить на землі у позі Будди
й дивиться у Безвічність відстороненим
од світу поглядом, але щомиті готовий
активно протидіяти злобительству.
Образ Козака-Мамая так само популярний
в Україні, як образ Будди на Сході.
Козак-Мамай - це козацький провидця, наш
народний святий, його зображення, було
неодмінним атрибутом української хати.
Подібність Козака-Мамая й Будди - не
формальна, у них обох виявився первинний
орійський духовний тип, започаткований
першим провідцею оріїв Рамом. Козак-Мамай
своєю дієвістю навіть ближчий до Рама,
ніж Будда. У Козакові-Мамаєві як
міфологічному модулі орійського способу
життя поєднано мудрість відунів-рахманів
і дієвість воїнів-кшатріїв. Козак-Мамай
став символом взаємодії двох провідних
верств традиційного українського
суспільства духовної та
військово-адміністративної, символом
єдности відунів і воїнів, які забезпечували
енергетичний і фізичний захист основної
верстви - хліборобів, господарів
автохтонів України, підтримували
цілісність і життєву волю етнічного
єства. Цей синтез бойової активности й
мудрости наш народ передав у назві
козак-характерник, а персоніфіковано
- в імені Козак-Мамай. Козацтво й
характерництво - релікти прадавньої
орійської традиції в українській
культурі. Суть козака-лицаря - священний
героїзм в обороні рідного краю, відсутність
страху перед фізичною смертю. Суть
відуна- характерника - яснобачення,
духовне провідництво й цілительство
свого народу. Саме такими рисами
воїна-лицаря й відуна-чародія в
міфо-поетичній свідомості українців
наділений козак-характерник, званий
Козаком-Мамаєм. Сам будучи безсмертний,
Козак-Мамай став символом безсмертя
українського духу.
Слово
козак чи косак за первинною
суттю своєю означає - світлоносний,
небесний воїн або нащадок сака. Знаком
світлоносности козака була чуприна-коса
на тім'ї, що її в усі часи носили
представники військової верстви в усіх
орійських народів. Такі коси мали і
найближчі предки козаків саки (буквально:
воїни світла) - царські скити (скіфи),
які були військово-адміністративною
верствою сколотського (скіфського)
суспільства, що жило в Україні понад
дві тисячі років тому. Козаки як
військово-адміністративна верства
нового українського суспільства
успадкували від саків принцип військової
демократії, що ліг в основу Української
козацької республіки XVI-XVII століть.
Духовним осердям козацтва були
воїни-характерники й співці-кобзарі.
Часто ці функції поєднувалися в одній
людині. Яскравим уособленням
воїна-характерника й співця-кобзаря
став Козак-Мамай, вірними супутницями
якого були шабля й кобза чи бандура. Від
духовної функції кобзаря - співця-відуна,
носія благословенної мудрости, походить
і назва його ритуального інструменту
- кобза (співуча-відуча). Кобзарі - це
співці-провідці, тлумачі світу, носії
ведичного світогляду й хранителі
генетичної пам'яти.
Таку духовну функцію в давньоіндійському
суспільстві справляли кабі або каві
(співці-відуни), у давньогрецькому -
рапсоди (творці й виконавці епічних
поем), у давньоірландському - філіди
(знавці родової генеалогії й поети-мудреці),
у давньоскандинавському - скальди,
у осетинів - гекуоки, у кабардинців
- гегуако, у таджиків - гафізи.
У
давніх оріїв функцію духовних провідців
справляли віщі племінні співці, божествені
мудреці - ріші чи пандарріші.
Від цього первинного наймення походить
друга назва кобзаря - бандурист і
назва інструменту - бандура.
Українські кобзарі-бандуристи -
козаки-мамаї як носії ведичної духовної
традиції стали творцями нашого усного
героїчного епосу козацьких дум та
історичних пісень, які лишаються
неперевершеними творіннями поетичного
генія народу й за якими слід вивчати
справжню історію України.
Кобзарство, як і характерництво, - таке
глибинне духовне явище в українській
культурі, що його важко нам нині осягнути
в усій повноті. Релікти кобзарства майже
зникли, а образ кобзаря асоціюється в
нинішніх людей тільки із сліпими
старцями, які ходили по Україні ще й на
початку XX століття й співали про нашу
минулу славу (та й їх організовано
винищили в 30-х рр. більшовицькі ідеологи).
Нині тільки образ Козака-Мамая лишається
в етнічній свідомості українців ідеальним
символом-архетипом волі й невмирущости.
Лицарський дух Козака-Мамая відкриває
нам таїну стійкости України. Суть цього
одкровення в єдності духовної й військової
сили, мудрости й дієвости.
|