|
|
 | |  |
|
Козак-Мамай на народних картинах - це медитуючий воїн.
Козак-Мамай на народних картинах - це медитуючий воїн. Він сидить на
землі у позі Будди й дивиться у Безвічність відстороненим од світу поглядом, але щомиті готовий активно протидіяти злобительству.
Образ Козака-Мамая так само популярний в Україні, як образ Будди на
Сході. Козак-Мамай - це козацький провидця, наш народний святий, його
зображення, було неодмінним атрибутом української хати. Подібність
Козака-Мамая й Будди - не формальна, у них обох виявився первинний
орійський духовний тип, започаткований першим провідцею оріїв Рамом.
Козак-Мамай своєю дієвістю навіть ближчий до Рама, ніж Будда. У
Козакові-Мамаєві як міфологічному модулі орійського способу життя
поєднано мудрість відунів-рахманів і дієвість воїнів-кшатріїв.
Козак-Мамай став символом взаємодії двох провідних верств традиційного
українського суспільства духовної та військово-адміністративної,
символом єдности відунів і воїнів, які забезпечували енергетичний і
фізичний захист основної верстви - хліборобів, господарів автохтонів
України, підтримували цілісність і життєву волю етнічного єства. Цей
синтез бойової активности й мудрости наш народ передав у назві
козак-характерник, а персоніфіковано - в імені Козак-Мамай. Козацтво й
характерництво - релікти прадавньої орійської традиції в українській
культурі. Суть козака-лицаря - священний героїзм в обороні рідного
краю, відсутність страху перед фізичною смертю. Суть відуна-
характерника - яснобачення, духовне провідництво й цілительство свого
народу. Саме такими рисами воїна-лицаря й відуна-чародія в
міфо-поетичній свідомості українців наділений козак-характерник, званий
Козаком-Мамаєм. Сам будучи безсмертний, Козак-Мамай став символом
безсмертя українського духу.
Слово козак чи косак за первинною суттю своєю означає - світлоносний,
небесний воїн або нащадок сака. Знаком світлоносности козака була
чуприна-коса на тім'ї, що її в усі часи носили представники військової
верстви в усіх орійських народів. Такі коси мали і найближчі предки
козаків саки (буквально: воїни світла) - царські скити (скіфи), які
були військово-адміністративною верствою сколотського (скіфського)
суспільства, що жило в Україні понад дві тисячі років тому. Козаки як
військово-адміністративна верства нового українського суспільства
успадкували від саків принцип військової демократії, що ліг в основу
Української козацької республіки XVI-XVII століть. Духовним осердям
козацтва були воїни-характерники й співці-кобзарі. Часто ці функції
поєднувалися в одній людині. Яскравим уособленням воїна-характерника й
співця-кобзаря став Козак-Мамай, вірними супутницями якого були шабля й
кобза чи бандура. Від духовної функції кобзаря - співця-відуна, носія
благословенної мудрости, походить і назва його ритуального інструменту
- кобза (співуча-відуча). Кобзарі - це співці-провідці, тлумачі світу,
носії ведичного світогляду й хранителі генетичної пам'яти.
Таку духовну функцію в давньоіндійському суспільстві справляли кабі або
каві (співці-відуни), у давньогрецькому - рапсоди (творці й виконавці
епічних поем), у давньоірландському - філіди (знавці родової генеалогії
й поети-мудреці), у давньоскандинавському - скальди, у осетинів -
гекуоки, у кабардинців - гегуако, у таджиків - гафізи.
У давніх оріїв функцію духовних провідців справляли віщі племінні
співці, божествені мудреці - ріші чи пандарріші. Від цього первинного
наймення походить друга назва кобзаря - бандурист і назва інструменту -
бандура.
Українські кобзарі-бандуристи - козаки-мамаї як носії ведичної духовної
традиції стали творцями нашого усного героїчного епосу козацьких дум та
історичних пісень, які лишаються неперевершеними творіннями поетичного
генія народу й за якими слід вивчати справжню історію України.
Кобзарство, як і характерництво, - таке глибинне духовне явище в
українській культурі, що його важко нам нині осягнути в усій повноті.
Релікти кобзарства майже зникли, а образ кобзаря асоціюється в нинішніх
людей тільки із сліпими старцями, які ходили по Україні ще й на початку
XX століття й співали про нашу минулу славу (та й їх організовано
винищили в 30-х рр. більшовицькі ідеологи).
Нині тільки образ Козака-Мамая лишається в етнічній свідомості
українців ідеальним символом-архетипом волі й невмирущости. Лицарський
дух Козака-Мамая відкриває нам таїну стійкости України. Суть цього
одкровення в єдності духовної й військової сили, мудрости й дієвости.
|
| Категорія: Мои статьи | Додав: mamayfest (21.10.2009)
|
| Переглядів: 3659
| Рейтинг: 5.0/2 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] | |
 | |  |
|
|
